На 31 рік після відновлення незалежності України частина аграріїв (надалі в тексті це буде матися на увазі під словом “аграрії”) з’ясували, що Укрзалізниця рухається не туди. Такий дивний висновок зробив Юрій Щуклін (Facebook). 31 рік аграрії не цікавилися ні станом Укрзалізниці ні тим, куди вона рухається. Вони вивозили збіжжя морем, підраховували свої прибутки, будували маєтки у стилі Пшонки чи мавзолеї, як Яковишин.
Про цього персонажа з тонкою душевною організацією потрібно зазначити наступне: після роботи у 1990-1992 роках слюсарем-електриком він у 1993 році раптово засновує та стає директором ПП “Юг-Агропромсервіс” (Запорізька область) і до теперішнього часу працює у сфері транспортної логістики (засновник і власник/співвласник кількох транспортно-логістичних компаній). З 2018 року – член логістичного комітету Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), засновником і президентом якої є Томаш Фіала. З вересня 2021 року – радник Голови Правління АТ “Укрзалізниця”.
Але повернімося до того, куди, згідно з думкою Юрія Щукліна, рухається Укрзалізниця. 
Вже з 2015 року було зрозуміло, що московити рано чи пізно полізуть в Україну з метою окупувати всю територію. Але аграрії не зважали на ці ризики і везли збіжжя морем, бо це вигідно по грошах. Не диверсифікували шляхи вивезення, а заробляли гроші. Не осуджую, а констатую факт. А коли море у лютому 2022 року закрилося – всі прибігли на залізницю.
І раптом аграрії з’ясували, що УЗ – не благодійна організація, щоби вкладати кошти в розширення пропускної спроможності прикордонних переходів і не отримувати з цього прибуток. До 24 лютого 2022 року УЗ вистачало поточних спроможностей з перестановки вагонів: 116 вагонів на добу по Україні та 59 – по суміжних державах. Зараз УЗ намагається збільшити кількість візків, але швидко це не буде. З того боку кордону перевізники також не готувалися до кратного збільшення потоку вантажів.
Наразі, за інформацією, Валерія Ткачова (заступник директора Департаменту комерційної роботи АТ “Укрзалізниця”), зерновози рухаються зі швидкістю 50/82 км/доба для експортного сполучення та 91/112 км/доба – для внутрішніх перевезень, що не подобається аграріям. Аграрії хочуть, щоби зерновози рухалися зі швидкістю 200 км/доба. Але чи можливо це зараз?
До прикладу, візьмемо прикордонну станцію Вадул-Сірет на кордоні з Румунією. На лютий 2022 року станція мала спроможність з перестановки вагонів з візків колії ширини 1520 мм на візки колії ширини 1435 мм у 40 вагонів/доба. Приймально-відправний парк станції колії 1520 мм для вантажних поїздів становить 63+61+49+48=221 вагон. Приймально-відправний парк станції колії 1435 мм для вантажних поїздів становить 41+41+49+45+44+40=260 вагонів. Тобто, на колії 1520 мм станція може прийняти приблизно 4 вантажні валки (221/55) і переставити на колію 1435 мм лише 40 вагонів (менше вантажної валки). Звідси й складається швидкість у 50/82 км/доба, бо вантажні валки відстоюються по інших вантажних станціях (де є така можливість) по маршруту прямування поїзда. Також впливає руйнування інфраструктури московитами, зношеність колій та локомотивів, як зазначає пан Валерій Ткачов.
Отже, підсумуємо вищевикладене. Наразі необхідно не шукати винних в УЗ, а працювати разом для збільшення спроможностей прикордонних переходів. З того боку кордону – в тому числі. Тут можна також згадати і закон України “Про залізничний транспорт”, який не виконується в частині фінансування АТ “Укрзалізниця” і багато чого іншого, а не готувати підґрунтя для того, щоби забрати в АТ “Укрзалізниця” функцію оперування вагонами (зерновозами і не тільки). Хоча чого ще можна очікувати від представника транспортно-логістичної компанії…
