Якби до 2014 року, наприклад, той же UMC був у власності британського Vodafone, АвтоЗАЗ – французького Renault, АвтоКрАЗ – італійського IVECO, КВБЗ – французького Alstom, Антонов – американського Boeing тощо, то московити б 10 разів подумали, чи потрібно їм сунутися в Україну. Та й рівень розвитку України був би набагато вищим і навряд чи поступався Московії.
Але переважна більшість “мудрого наріду” вирішила цілувати в дупу московитів. Тому “маємо те що маємо”, як казав Кравчук…
Це саме так працює у всьому цивілізованому світі. Держави захищають свій бізнес.
Наприклад, у 1996 році IVECO створило СП “ІВЕКО-КрАЗ”. Це був перший крок, італійці придивлялися до України. Почали збирати свої мікроавтобуси (і не тільки) на майданчику в Кременчуці. Кияни, які мають 40+ років, повинні пам’ятати маршрутки IVECO, які були зібрані в Україні. У 2001 році АвтоКрАЗ викинув італійців з СП. Де зараз АвтоКрАЗ?
Наприкінці 90-х Siemens пропонував збирати в Україні (Дніпро) свої електротяги. Але УЗ підтримала українське й від Siemens в електротязі залишилася тільки електроніка. В результаті випустили дослідну партію з 18 машин. Ще декілька залишилися на заводі в напівзібраному стані. Зараз 16 електротягів ДС3 стоять під парканом.
Я можу накидати багато таких історій, коли наші червоні директори кидали іноземні компанії й купували аналогічну продукцію в московитів.
Шанс був при Ющенку, але “мудрий нарід” знову вирішив інакше.
