17 липня Україна прощалася з видатним українським письменником Олесем Терентійовичем Гончаром.
А тим часом життя в країні вирує. Харків з 6 липня живе майде як при комунізмі: гарячу воду мешканці міста забули вже давно, а тут ще й холодну відключили. Ну не потрібна їм вода і все. А тут ще новий (чи продовження старого) конфлікт на порозі. Між Президентом і Верховною Радою. Здавалося б після підписання Конституційної угоди не буде в країні ні конфліктів, ні війн, а запанує “лад і спокій”. Але не так сталося як гадалося. Верховна Рада, мов неслухняна дитина, звільнює з посади Генерального прокурора Владислава Дацюка. Але Президент не збирається здавати “головного борця з мафією” і у своєму указі наголошує на неприпустимості таких дій з боку Верховної Ради. І залишає його на посаді… А люди кажуть, що влада нічогісінько не робить. Ви подивіться, як напружено вони думають… не в тому напрямку. Країна вже жнивує, а вони бавляться у дитячу гру з назвою “Козаки-розбійники”. Верховна Рада (розбійники) тільки й думає, як підкласти свиню Президенту, а Президент (козак) чекає слушної нагоди, щоб їх посварити. Але чим би дитина не бавилась, аби не плакала…
А Україна тим часом святкує річницю прийняття Декларації про державний суверенітет. Вже спливло п’ять років як прийняли ту Декларацію, а живемо все гірше та гірше. Президент тільки навчається, а люди зубожіють. Тому звертаюсь до Президента: “Пане Президенте! Швидше закінчуйте те кляте навчання. А то може так статися, що допоки ви його закінчите нарід повиздихає. На кому ж досліди (читай дипломну роботу) ставити будете?”
За програмою по обміну досвідом наш Президент побува у Білорусі, де його зустрічали з усіма почестями. Досвід було перейнято у вигляді купи підписаних папірців під назвами “угоди”.
А наш Міністр іноземних справ чкурнув до “Землі обітованої”. І чого його туди понесло? Юхима Звягільского та Семена Юфу зрозуміло чому, а цього – не розумію. Чи може просити божої помочі і захисту від усіляких катаклізмів. Таких як трапився 18 липня у Києві під час поховання Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира. Все йшло тихо-мирно, але раптом хлоп’якам з УНА-УНСО щось не сподобалося і вони зав’язали бійку з правоохоронцями. А Патріарха збиралися поховати на тротуарі біля Софії Київської. Тільки от міліція не дозволила… Складається враження, що ми не цивілізований нарід, який живе у центрі Європи, а якесь дике збіговисько, яке помилково потрапило до цивілізованого світу. А тут ще Молдова та Придністров’я звернулися за посередництвом у перемовинах. Хлопці, не туди звертаєтеся! Краще зверніться до якої-небудь африканської держави. Більше користі буде…
липень 1995 року