Не так давно спілкувався з європейськими студентами, їх дуже цікавило, чому так багато бурятів було контрактниками в московитській армії. І пояснюючи їм нашу ситуацію раптом зрозумів, що багато журналістів, блогерів тощо намагаються на це питання відповісти поза контекстом нашої ситуації в Бурятії. Це справи не давно минулих днів, а минулих 10-15 років, більшість учасників живі, здорові та роблять кар’єри.
Якщо розглядати період із 2000-го до умовного 2019 року, то це період відносно спокійний, коли нафта була дорогою, товари з Китаю ввозили, пандемія світ не підкосила, а Московію не вважали терористичною державою.
Бурятія вийшла з 90-х років пошарпаною, але живою і з не найгіршими показниками. Період із 2000-го до 2007-го року був вельми продуктивним. Перший нав’язаний нам федеральним центром президент В’ячеслав Наговіцин почав неоголошену війну республіці.
У 2008 р. компанія Бурятзолото входить до складу Nordgold і гроші від золотих копалень Бурятії стали осідати в Москві.
Компанія Байкалфарм була однією з найбільших виробників алкоголю у Московії. У 2012-му році вона заплатила понад 2 мільярди рублів (рублів 2012 року, а не нинішніх) до бюджету республіки. І абсолютно раптово успішна фірма, яка продає горілку в Московії, банкрутує у 2013-му році, без пояснення причин під мовчазний ах*й республіки.
Байкалбанк. Так, у нас був банк, так, ми все називаємо Байкалом. Діти може не в курсі, але я особисто пам’ятаю, скільки разів цьому банку намагалися спалити сарай різними чутками про банкрутство. Пам’ятаю, що після кожної плітки біля кінотеатру “Прогрес” були черги переляканих вкладників, які забирали гроші. Взагалі-то в усьому світі за такі витівки заведено карати, так вбивають банки. Доблесні поліціянти навіть не сіпнулися в бік розслідування цих атак на банк. Більш ніж упевнений, що цими акціями наїзди не закінчилися, а в підсумку у 2016-му році офіційне банкрутство добило судоми організації. Байкалбанк з 1993 року був найбільшим банком у Бурятії.
Ікат-плюс – будівельна фірма. У 2014-му році заробила 1,5 млрд рублів. Наскільки пам’ятаю, того ж року і збанкрутувала. Та сама ситуація з іншою будівельною фірмою Китой, теж багатомільярдний бізнес. Макбур – макарони Бурятії, вгадайте, що з ними стало.
Це не дрібні бутики, які купують барахло з Aliexpress. Це були великі компанії з сотнями та тисячами працівників. Це не релікти радянської епохи, це були вбудовані в ринок підприємства з великими планами. Усі вони тихо вмирали, але одна компанія не захотіла поступатися натиску федералів.
Евенкійська громада Дилача. За ними був рибальський, промисловий, туристичні бізнеси, цегельний заводик, офісні будівлі та кілька родовищ нефриту. Дилачу закривали з боями й лайкою. Прокуратура завела на них кримінальну справу, у ЗМІ почалося свідоме цькування громади, одного з ключових свідків викрали поліціянти, і він тривалий час не виходив на зв’язок. Що з ним робили весь цей час, уже навряд чи хто скаже. Їхнього адвоката було вбито. Причетні втекли в США і загалом якомога далі від республіки. Копальні дісталися федеральній корпорації.
У 2023-му році Бурятія опинилася на 81-му місці з 85 у рейтингу регіонів Московії за рівнем життя. Це результат тривалої та жорстокої боротьби з нашою суб’єктністю, з нашим бізнесом, з нашою культурою.
Буряти почали виїжджати з республіки не 2022 року. Так, є хлопці, які влізли в контракт, щоб звести кінці з кінцями. Але якщо порівняти кількість бурятів, які просто зараз живуть і працюють у Кореї, то це мізер. Якщо ви бачили багатотисячні Сурхарбани і Сагаалгани в США, то половина цих людей уже давно там живуть. Їх усіх видавили з Бурятії.
Штучна бідність – це найгірший вид дискримінації. Я бачу, що ми можемо жити краще і бачу, що багато наших хлопців за лічені місяці будують кар’єри на чужині, працюють так, як багато хто не може.
Усі ці розмови про ментальність, войовничість, кровожерливість, про щось закладене з народження відвертають від того, що нашу малу батьківщину доводили до нікчемності десятками років, щоб створити соціальну базу найманства і придушити голоси місцевих жителів.
Але навіть після всього цього я не спостерігаю черг біля військкомату, жоден бурятський хлопчик таємно не додав собі рік, щоб потрапити на фронт. Багато опозиційних ЗМІ цитують адміністрацію республіки, постять фоточки, надані “офіційними” джерелами, і просувають їхні наративи. У цьому плані вони союзники Кремля.
І в цьому довгому тексті, хочу лише звернутися до земляків. Мені не потрібно вас переконувати в тому, що ви людяні, що у вас є серце і гідність, ви це відчуваєте.
Але я не хочу, щоб ви забували підлість федеральної влади та московитської держави. Обіцянки Московії та лояльних їй чиновників нічого не варті. Їм не можна вірити. Для патріотів Бурятії у країни є лише наклеп, кримінальні справи та кулі кілерів. Але якщо справедливість є, то це не триватиме вічно.
Бурятія буде вільною.
Автор: Purbo Dambiev
Переклад: Сергій Коваленко
