Дизель-поїзди для Укрзалізниці: PESA чи КВБЗ? Частина 2.

Друга частина серіалу: “Дизель-поїзди для Укрзалізниці: PESA чи КВБЗ?”. Перша знаходиться тут.

14 березня 2017 року Укрзалізниця відповіла на звинувачення КВБЗ у “дискримінації національного виробника”:

  1. У додаток №4 внесено зміни в частині встановлення вимог до габаритів згідно з ДСТУ Б В.2.3-29, ГОСТ 9238 (Т, 1-Т), уточнено тип передачі (гідродинамічна) та наведено кількість місць для сидіння з розбивкою по класам (І класу – не менше 52 та ІІ класу – не менше 104 місць). Головну вимогу “національного виробника” стосовно кількості моторних та немоторних вагонів (2+1) залишено без змін.
  2. У додатку №5 видалено вимогу щодо схеми розташування місць у вагонах (2+2), але залишено без змін строк поставки – до 31 грудня 2017 року.
  3. У додатку №11 внесено зміни у частині підтвердження якості з боку постачальника (сертифікат відповідності УкрСЕПРО, або гарантійний лист-зобов′язання щодо виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заходів із отримання сертифікату та лист підтвердження органу сертифікації щодо розпочатої процедури сертифікації). Це означає, що участь у торгах можуть взяти постачальники, які не мають сертифікату УкрСЕПРО, але розпочали процедуру сертифікації.

Отже, більшість вимог КВБЗ не задоволено, що було зрозуміло з самого початку. Власне, не може постачальник диктувати вимоги покупцю. А який галас здійметься, коли Укрзалізниця оголосить відкриті торги на електропоїзди або електровози? КВБЗ не виробляє ні перше ні друге. За логікою КВБЗ, Укрзалізниця повинна зачекати, допоки “національний виробник” налагодить виробництво? Якийсь збочений цей “національний виробник”…

Нова редакція Додатку №4

PS. Прес-реліз від КВБЗ, написаний у кращих традиціях совітської журналістики, знаходиться за посиланням.